Ronin.io.ua

 

Велопохід центральною Україною

травень 2015



           Маршрут велопоходу пролягав по трьом областям: Київська, Черкаська та Полтавська.

Маршрут: Миронівка (Київська область) - Канів(Черкаська) - Переяслав-Хмельницький(Київська) - Гребінка(Полтавська).

 

Учасники походу:

 

Сергій Хазов

-       керівник походу

-       штурман

-       механік

-       співавтор звіту

Ровер : Leader Fox Indian Custom

 

Ірина Рожєственська

-       медик

-       літописець

-       автор звіту

Ровер : Specialized Myka 29”

Дмитро Волков

-       фотограф

Ровер: Fort Soul Custom

Олексій Ніколаєнко

-       помічник кухара

Ровер: Merida Matts

Наталія Ніколаєнко

-       скарбник

-       кухар

Ровер: Giant

Харчування і спорядження (особисте):

Для основного живлення: дві банки тушонки в залізній банці, банку рибних консервів, 1 кг гречки, 1 кг цукерок, 1 кг печива, чай в пакетиках, 1,5 літра води (у кожного).

З особистих речей: ланцюгова пила, сірники, казанок 4 л., спальник, килимок, мед. аптечка, аптечка до велосипеда, інструмент, насос, костюм дощовий, теплий светр, куртка, спортивний костюм.

 

Збір групи 17 травня о 21-00 на центральному вокзалі Запоріжжя-1. погода тепла, вітру немає. Усі в хорошому настрої. Всі приїхали вчасно. Поїзд прибув без запізнень.

На укладання велосипедів і велобаулів в засинаючім вагоні пішло 25 хвилин. В дорогу за пригодами.

 

1 день. 18 травня 2015

Прибули в 8-05 на станцію Миронівка.

Переїзд був важкий. в поїзді були не тверезі та неадекватні пасажири, які відволікали провідницю. Поки ми вивантажувалися на перон, один неадекватний пасажир натиснув на стоп кран, коли поїзд почав рушати. Пасажир вийшов з поїзда, подивився по сторонах, одягнув футболку, та знову сів у той же поїзд. Переплутав щось. Перепив! Збираємо велосипеди, перевіряємо гальма і колеса. А ми готові в дорогу. Рушаймо!

            Поснідати ми вирішили в кінці села Миронівка приблизно в 9 км від станції. Ми заїхали в посадку яка була обладнена столами.

Після ситного сніданку, повні сил та наснаги ми поїхали далі.

 

 

 

По дорозі зустріли незрозуміле гідроспорудження.

Потім ще одне:

Зупинились відпочити і пофотатись на межі Київської та Черкаської областей.

 

 

Заїхали на землю Богдана і Тараса - і одразу дорога стала ідеальна - гладенький асфальт - їхати легко і приємно.

Перед в’їздом в Канів стоїть невеличка альтанка, в якій ми смачно пообідали.

Нагадування про те, що не всі гриби можна їсти.

 

 

Нашою метою було відвідування могили Т. Шевченка та Канівська ГЕС.

Краєвид з Тарасової гори просто чарівний. Можна дуже довго ним милуватись.

 

Могила поета Тараса Шевченка в місті Канів (Черкаська область) на Чернечій горі, над яким з 1939 року височіє бронзовий пам'ятник роботи скульптора Матвія Манізера. З Чернечній гори відкривається пречудовий краєвид на Канівске водосховище та місто. (по правді кажучи заїхати на гору було не так легко).

Місце дуже красиве, але треба їхати далі. Сам Канів нас не дуже вразив - місто як місто. Тому купуємо їжу на вечерю та сніданок та їдемо далі.

Будівництво Канівської ГЕС розпочалося в 1964 році, на честь 150-річчя з Дня народження Тараса Шевченка. Канiвська ГЕС є наймолодшою станцiєю на всьому Днiпровському гiдрокаскадi. Детально роздивитися цю споруду у нас не вийшло. У зв'язку з АТО ГЕС охронялась і нас попросили покинути територію.

            Місце ночівлі ми вибрали в 8 км від Каніва в сосновому лісі. З дровами проблем не було. Ночівля була на березі Дніпра, але нормально виходу до нього не було. Та води для хоз. потреб набрати можна було. Спочатку палатки почали ставити в одному місці, але трохи згодом знайшли місце набагато приємніше і безпечніше - з усіх боків захищено невеличкими пагорбами. Ночівля була спокійною.

Сумарна відстань за день склала 72 км.

 

 

2 день 19 травня 2015

9-00 ранку всі були на ногах.

Готували сніданок і збирали речі.

Усі на ентузіазмі.

Нас чекають нові місця.

Виїхали на північ прибули в село Озерище. Миле маленьке село. Місцеві дуже доброзичливі і привітні. З нами всі віталися і дітки махали нам обома руками. Настрій на висоті.

Ми зупинилися біля магазину попити води. Поруч було дивне дерево, яке було обліплено мошками. не можна було доторкатися до листя, так як злітали мошки.

Далі ми поїхали в с. Хоцьки. Проїжаючи повз лісу зустріли жінку, яка збирала ось такі чудові гриби:

Потім з’ясувалось, що вона сама із Запорізької області, але давно вже переїхала сюди. І тепер  з чоловіком і сином (які як раз підїхали на авто)  вони приїздять в ці ліси по гриби.

 

Там ми познайомилися з дуже товариським пенсіонером. Він нам розповів багато смішних історій і сказав, що б ми були обережні на трасі. Його там трохи не збили, коли він їхав в Циблі на велосипеді.

Ми поїхали по трасі до с. Циблі. Це була не дуже приємна дорога.

 Дуже багато великогабаритного транспорту. Надихалися ми газами. В Циблях на березі Дніпра з видом на затоплену церкву(все що залишилось від старого села Циблі) пообідали, та відпочили.

З Циблі виїхали знов на трасу і поїхали до табору Славутич, який знаходиться в заповідному лісовому краю на березі Канівського водосховища неподалік від стародавнього міста-музею Переяслава-Хмельницького.

Влітку там скаутський табір "Скаутвілль" і дуже багато дітей відпочиває, а зараз там було майже пусто.

На березі ми зупинилися та розбили табір.

Це була найкраща наша ночівля.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дуже красиве місце, аромати соснового лісу, величний Дніпро, та чарівні зорі на небі. Нікому не хотілось завтра покидати це місце.

Сумарна відстань за день склала 60 км.

 

 

3 день 20 травня 2015

9-00 ранку всі були на ногах. Готували сніданок і збирали речі.

Ми швидко збираємось, нас чекає головна пам'ятка Переяслав-Хмельницького - це Музей народної архітектури та побуту під відкритим небом. Чудове поєднання, що складається з п'яти церков, двадцяти сільських будиночків, унікальної колекції вітряків, власноруч створених озер - в цілому 385 пам'ятників народної архітектури і побуту різноманітних етапів історії України! Важко передати масштаби музею. Щоб оцінити "масштабність" музею -пропоную розглянути детальну карту:

 

Ми досить довго гуляли по музею 4-5 годин.

            Спочатку треба почитати про музей і дізнатись, що ж тут цікавого.

музей хлібу:

трохи згодом ми побачили табличку, що ногами на техніку ставати заборонено...

так! це музей космосу!

 

місцеві пересуваються на такому транспорті:

 

Після ми поїхали в центр міста пообідати.

При вїзді в місто ми побачили музей військової техніки під відкритим небом. Зупинились там пофотати. Техніка, на жаль, була в поганому стані.

Нам порадили дешеве кафе, в якому дуже смачно готують. Ми скучили за домашньою їжею.

На площі біля якої ми обідали стоїть пам’ятник з написом: “Навіки разом. Навіки з російським народом”

Після смачного обіду не хотілося нікуди їхати. Але попереду ще багато цікавого.

Далі були села Велика Каратуль, Строкова, Помоклі. Далі ми поїхали в Дениси, та тільки не тою дорогою. Замість короткою дорогою грунтами, поїхали асфальтом через дивний ліс. Дорога в ньому йшла трохи з гори. Але ровери не їхали зовсім. Хороший асфальт, невеличкий уклін, а не їде і все тут. Тільки проїхали ліс - стало все нормально.

Темніло. До місця стоянки ще було дуже далеко.

По дорозі ми зустріли чоловіка, який порадив на коротку дорогу. Дорога лежала через поле. ( до речі це поле навесні затоплює, бо поруч був струмочок). А ще там є озеро в якому (знов ж таки зі слів цього чоловіка) під час другої світової було втоплено все сусіднє село. Ми ще довго згадували цього мужика, так як довелося нам котити велосипеди по багнюці  і відбиватися від зграй комарів. Фотати вже нікому не хотілось, хотілось швидше знайти хороше місце де можна було б поїсти та відпочити.

Стали на стоянку приблизно 20-00 в переораному полі біля дороги. Поруч було вдосталь дров. Комарів тут було дуже багато і вони нас постійно підганяли. Тому ми швидко приготували вечерю і полягали спати.

Сумарна відстань за день склала 75 км.

 

4 день 21 травня 2015

На годиннику 5-00. Ранок почався як кошмар. Олексію приснилося, що поле виорює трактор який їде в нашу сторону. Тому ми зібралися дуже швидко і вирушили в дорогу.

 Проїхали декілька селищ, в пошуках відкритої крамнички, але ще було дуже рано і все було закрито.

Нарешті знайшли. На сніданок зупинились в селі Бирлівка.

Продавщиця в магазині нещодавно зламала руку, тому ми самі їй допомагали. А Ірина ще сходила до неї додому і набрала там 5 літрів води. Допомогли замінити кегу з квасом, за це отримали в подарунок великий стакан квасу. Дуже вдячні.

По дорозі в село Погреби  ми знову не там звернули тому знову зробили зайве коло і приїхали в село Мойсівка,

а потім ще одне коло по полям (для скаженої собаки 150 км не гак). Висновок - на 4-й день походу треба не довіряти пам’яті, а звіряти її з мапою та компасом.

Перед в'їздом у місто Гребінка ми купалися в річці Гнила Оржиця. Всі привели себе в порядок.

Поїли у центрі міста. 

В 20-00 ми сіли до дизелю, який їхав до станції ім. Т. Шевченка.  А далі поїзд до м Запоріжжя.

Ранок в Запоріжжі. Вивантажились. Тепер кава, збирання велосипедів і останні кілометри до рідного дому.

 

Висновок:

Подорож на велосипеді! Для одних це радість відкриттів, відпочинок, враження і задоволення, для інших – увесь день «крути педалі», жахливі ночі не в своєму ліжку, виснажливі екскурсії.

У нас була чудова подорож – ми побачили, як живуть інші люди, отримали новий досвід (говорю за себе, я навіть не знала що я можу так довго крутити педалі! Адже в цій поїздці, так чи інакше, доводиться долати себе), також побачили  культурну спадщіну та освіжили історичні факти в пам'яті.

І, звичайно, повернувшись додому, я з радістю помітила, як я збагатилася, скільки зазнала нових емоцій, скільки нового дізналася!.. і як прекрасно наше місто, будинок, як сумували за  близькими, друзями, і добре повернутися до  звичного життя!

І так до нових подорожей!



Обновлен 31 окт 2015. Создан 29 окт 2015



  Комментарии       
Всего 2, последний 2 года назад
pawel.tr2012 07 ноя 2015 ответить
Чудовий велорейд, хоча в Ц. Україні ще дуже багато об"єктів для дослідження
Ronin 15 ноя 2015 ответить
Дякую! Звісно багато, тому я вже планую наступну вело пригоду. Дуже хочеться побачити інші красиві та цікаві місця.
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником